Страсний тиждень по днях: що відбувалося за Біблією

Коротка відповідь

Страсний тиждень — це останні дні земного життя Ісуса перед Великоднем: від Його входу в Єрусалим до воскресіння. У ці дні Його зустрічали як Царя, Він навчав у храмі, звершив з учнями Таємну вечерю, у п’ятницю був розіп’ятий, а третього дня воскрес із мертвих.

Слів «Страсний тиждень» у Біблії немає. Так церква назвала останні дні життя Ісуса перед Великоднем; в українській традиції це тиждень від понеділка до суботи після Вербної неділі. Але самі Євангелія роблять ці дні серцем своєї розповіді: Матвій віддає їм вісім розділів із двадцяти восьми, а Іван — майже половину своєї книги. Євангелисти не називають кожен день, і християни трохи по-різному розташовують деякі події, але головне зрозуміло.

Вербна неділя: Цар на ослі

За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії (Івана 12:1), а наступного дня в’їхав до Єрусалима. Він послав двох учнів по ослицю й осля, щоб збулося пророцтво Захарії: Цар Сіону прийде лагідний, сидячи на ослі (Матвія 21:1–7, Захарія 9:9).

Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
Мт 21:8–9 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія зазначає, що більшість людей у натовпі були паломниками з Галилеї, які йшли на Пасху і знали про Ісусові чуда. Джон Мак-Артур пояснює, що стелити одяг на дорозі було давнім знаком пошани до царя (2 Царів 9:13). «Осанна» — єврейський вигук «спаси ж», узятий разом із благословенням із псалма (Псалом 118:25–26); разом із титулом «Син Давидів» він показує, що народ вітав Ісуса як Месію. Іван згадує пальмове гілля (Івана 12:13); у нашій традиції його замінила верба, звідси й назва свята.

Метью Генрі зауважує, що Ісус прийшов у лагідності, а не в земній величі, і застерігає, як мало важить схвалення юрби: мінлива юрба підхоплює будь-який клич дня, чи то «Осанна», чи «Розіпни». Вільям Макдональд пише те саме: не мине й тижня, як багато хто вимагатиме Його смерті.

Храм і дні навчання

У Єрусалимі Ісус пішов просто до храму.

І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
Мт 21:12–13 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія пояснює, що в храмі приймали лише храмові гроші, тож людям доводилося міняти свої, а потім купувати жертовних тварин за завищеною ціною. Така нажива суперечила самому призначенню храму. Ісус поєднав два пророцтва: дім Божий має бути домом молитви (Ісая 56:7), а його зробили печерою розбійників (Єремія 7:11). Іван описує схоже очищення на початку служіння (Івана 2:13–16), і Даласька семінарія та Мак-Артур вважають, що Ісус очищав храм двічі.

Наступні дні були насиченими. Ісус прокляв неплідну смоковницю (Матвія 21:18–22), відповів провідникам, які питали, якою владою Він діє (Матвія 21:23–27), розповів притчі, що їх викривали, а на Оливній горі говорив учням про зруйнування храму і Свій прихід (Матвія 24:1–3). У Віфанії жінка помазала Його дорогоцінним миром, і Ісус сказав, що вона приготувала Його до поховання (Матвія 26:6–13). А Юда тим часом погодився видати Його за тридцять срібняків (Матвія 26:14–16).

Чистий четвер: Таємна вечеря

У четвер увечері, як датує це Мак-Артур, Ісус їв пасху з дванадцятьма. Іван починає розповідь про цю ніч із любові Ісуса до Своїх (Івана 13:1) і з того, чого ніхто не чекав.

знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
Ів 13:3–5 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія пояснює, що вулиці були курні, люди ходили в сандаліях, і гостинний господар доручав слузі обмивати гостям ноги. Мак-Артур додає, що це була робота найнижчого слуги, і учням навіть на думку не спало б зробити це одне для одного. Ісус зробив це, добре знаючи, хто Він і звідки прийшов. Потім Він пояснив, що зробив.

Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
Ів 13:14–15 · Біблія, пер. П. Куліша

Тієї ж ночі Ісус узяв хліб і чашу і дав їм новий сенс: Його тіло, віддане за учнів, і Його кров Нового Завіту, пролита на відпущення гріхів (Матвія 26:26–28). Мак-Артур і Макдональд пишуть, що так остання пасха стала першою Вечерею Господньою. Потім Ісус молився в Гетсимані й був там схоплений (Матвія 26:36–56).

Страсна п’ятниця: хрест

Уночі й рано-вранці Ісуса судили синедріон і Пилат, і Його засудили до розп’яття (Луки 23:1–25). Лука описує останні години на хресті.

Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
Лк 23:44–46 · Біблія, пер. П. Куліша

Від шостої до дев’ятої години — це від полудня до третьої дня. Мак-Артур зазначає, що темрява не могла бути звичайним затемненням, бо Пасха завжди припадала на повню. Завіса в храмі відділяла Святе Святих від тих, хто молився. Макдональд бачить у тому, що вона роздерлася, знак: через смерть Христа шлях до Бога відкритий для всіх, хто приходить із вірою (Євреїв 10:19–20). Ісус помер зі словами псалма на устах (Псалом 31:5). Даласька семінарія наголошує, що Він помер, бо сам цього захотів, і за власним бажанням віддав духа (Івана 10:18).

Ісуса поховали до вечора, а в суботу жінки відпочивали за заповіддю (Луки 23:53–56).

Великдень: Він воскрес

Рано-вранці першого дня тижня жінки прийшли до гробниці з пахощами, побачили, що камінь відвалений, а тіла немає (Луки 24:1–4). Мак-Артур зауважує, що воскресіння вони не чекали: вони йшли лише закінчити помазання тіла.

Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
Лк 24:5–7 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія звертає увагу, що ангели нагадали жінкам слова самого Ісуса про розп’яття і воскресіння, і першими про воскресіння дізналися саме ці віддані Йому жінки. Метью Генрі додає, що як звершилося воскресіння — таємниця, але докази того, що воно звершилося, дані нам і нашим дітям.

Ось чому Страсний тиждень такий важливий. Цар, який в’їхав до Єрусалима в лагідності, обмив ноги учням і помер у п’ятницю, у неділю воскрес. Його смерть відкрила шлях до Бога, а воскресіння показало, що жертву прийнято. Страсний тиждень — не лише пам’ять про те, що було тоді, а й запрошення довіритися Тому, хто зробив усе це заради вас.