Чи потрапляють тварини до раю?

Коротка відповідь

Біблія не каже, чи будуть наші улюбленці на небесах. Вона показує, що Бог дбає про кожну тварину й обіцяє оновити все творіння, тож багато християн на це сподіваються, але обітниці про якогось окремого улюбленця в Писанні немає.

Хто любив собаку, кота чи коня, знає, як важко їх втрачати, і багато хто питає, чи побачить улюбленця знову. Це чесне й дуже людяне питання. Прямої відповіді на нього Біблія не дає. Але про тварин, смерть і нове творіння в Писанні сказано досить, щоб думати про це з надією й не запевняти в тому, чого Бог не сказав.

Бог дбає про створених Ним тварин

Тварини для Бога не випадковість. У псалмі Давида про Господа сказано:

Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину.
Пс 36:6 · Біблія, пер. П. Куліша

Тлумачна Біблія Лопухіна пояснює, що Бог керує світом за законами милості й правди, і це стосується всіх, людини й худоби. Мак-Артур додає, що ці властивості Бога безмежні. Отже, та сама любов, що береже нас, береже й тварин.

Про долю тварини після смерті це не говорить. Але говорить про те, який Бог: Він помічає й підтримує створених Ним істот. Наш смуток за улюбленцем не безглуздий, це відгомін Його власної турботи про них.

Чого Біблія не каже

Єдине місце, де долю людей порівнюють із долею тварин, тверезе:

Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота. Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох. Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
Екл 3:19–21 · Біблія, пер. П. Куліша

Мак-Артур пояснює, що Соломон говорить тут не про вічні долі, а про те, що об’єднує всю земну плоть: кінець людини й тварини на землі — смерть. Водночас, за його словами, Бог створив людську душу безсмертною. Даласька семінарія зауважує, що жодна жива людина не здатна побачити чи показати різницю між людьми й тваринами, коли дивиться на їхню смерть. Деякі тлумачі, каже вона, вбачають у тексті початки віри в безсмертя людини, але сама наполягає, що це суперечить контексту, де Соломон наголошує на однаковості долі людей і тварин.

Звідси видно головне. Біблія ясно вчить, що людина створена за образом Божим і для вічності. Про те, чи мають тварини таку саму вічну долю, вона не говорить ані «так», ані «ні». Тут Писання просто мовчить.

Надія на оновлене творіння

Та Біблія обіцяє щось більше: усе творіння буде оновлене. Ісая описує царство Месії:

Тодї буде вовк укупі із ягнятком жити, барс - із козеням лежати; та й телятко, левчук і віл зможуть жити разом, а мала дитина зможе їх пасти.

Іс 11:6 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія пише, що тоді мир і злагода запануватимуть над усіма: дикі звірі знову будуть покірні й безпечні для свійських тварин і людей, а прокляття, хоч і зникне певною мірою, не буде усунуте цілком до кінця тисячолітнього правління Христа. Вона ж зазначає, що багато дослідників тлумачать ці вірші не буквально, хоча сама вважає буквальне розуміння цілком можливим. Мак-Артур теж відносить їх до майбутнього Тисячолітнього царства.

Павло говорить про надію, що охоплює не лише людей:

що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.

Рим 8:21 · Біблія, пер. П. Куліша

За Далаською семінарією, Бог засудив фізичне створіння разом із людьми, бо вони мали владу над ним як Божі представники, а тому фізичний світ також буде оновлений (див. Об’явлення 21:5). Макдональд додає, що все творіння згадує Едем і чекає повернення тих часів. Ці слова підказують, що у тварин є місце в тому, що Бог робить новим, але про долю одного конкретного улюбленця вони не говорять.

Що сказати тому, хто сумує

Не можна обіцяти того, чого не обіцяє Біблія, і не можна відкидати надію, яку вона залишає відкритою. Бог добрий, і в новому творінні Він витре кожну сльозу (Об’явлення 21:4). Чи будуть там наші улюбленці, ми не знаємо, але можемо довіритися Тому, Хто їх створив і чинить добре та щедро. А поки дякувати Йому за дар вірного друга.

Головне, на що Біблія спрямовує наш погляд, достеменне: Ісус помер і воскрес, щоб ми жили з Богом вічно (Івана 14:2–3). Ця надія міцна, і на неї можна спертися.