Що Біблія говорить про кремацію?

Коротка відповідь

Біблія ніде не наказує ховати в землю і не забороняє кремацію. Поховання було звичаєм Божого народу і виражає надію на воскресіння, тому багато християн обирають його, але Бог може воскресити будь-яке тіло, і кремований віруючий нічого не втрачає з цієї надії.

Це питання зазвичай постає у важку хвилину: помер близький, або хтось заздалегідь думає про власний похорон і хоче вчинити так, як до вподоби Богові. Чесна відповідь така: прямої заповіді про це в Біблії немає. Вона ніде не робить поховання законом і ніде не забороняє спалення. Але вона показує, як Божий народ ставився до тіл померлих, і дає певну надію, яка набагато важливіша за спосіб похорону.

У Біблії померлих ховали

Від самого початку Біблія говорить про смерть як про повернення в землю. Після гріхопадіння Бог сказав Адамові:

У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.
Бут 3:18 · Біблія, пер. П. Куліша

Джон Мак-Артур пояснює, що повернутися в землю означає померти: через гріх людина стала смертною. Тіло, взяте з пороху, повертається в порох. А для віруючого смерть відчиняє двері до Господа (2 Коринтян 5:8).

У Писанні Божий народ ховав своїх померлих. Авраам купив поле, щоб поховати Сарру в печері на ньому (Буття 23:19). Йосип, помираючи в Єгипті, узяв із братів клятву, що вони винесуть його кості до обіцяної Богом землі (Буття 50:25). Мак-Артур зауважує, що Йосип помер так само, як жив, твердо вірячи, що Бог виконає обіцянку, і через століття його кості поховали в Шехемі (Ісус Навин 24:32). Самого Ісуса обгорнули полотном із пахощами й поклали до гробу, як було у звичаї юдеїв (Івана 19:40).

Де Біблія згадує спалення тіл

Спалення померлих згадано лише в кількох місцях. Найясніше з них — кінець царя Саула. Філістимляни повісили його тіло на мурі Бет-Шану, і мешканці Явеш-Гілеаду, ризикуючи життям, забрали його:

Рушили всї сильнїйші мужі, й йшли всю ніч, і взяли тїло Саулове й трупи синів його з Бетсанського муру, а вернувши у Явис, спалили їх там; І взяли костї їх, поховали під дубом у Явисї і постили сїм день.
1 Сам 31:12–13 · Біблія, пер. П. Куліша

Ці люди завдячували Саулові порятунком свого міста від амонітян. Коментар Даласької богословської семінарії, як і Мак-Артур, припускає, що тіла спалили, щоб приховати понівечення. Кості ж поховали і постили сім днів. Мак-Артур нагадує, що залишити померлого без поховання вважалося крайньою зневагою. Біблія розповідає цю історію як приклад вірності, а не гріха.

В інших місцях спалення — знак презирства. Пророк Амос викриває Моав за те, що він спалив кості едомського царя на вапно (Амос 2:1). Коментатори Даласької семінарії пояснюють, що в давнину дуже дбали про мирне поховання у родинній гробниці, а осквернення могили суворо засуджували. Метью Генрі пише, що зневажати мертві тіла нечестиво, бо ми віримо в їхнє воскресіння і чекаємо його. Гріхом тут були ненависть і помста, а не сам вогонь.

Чи може Бог воскресити кремоване тіло?

Так, і в цьому суть питання. У 15-му розділі Першого послання до коринтян Павло відповідає тим, хто питав, як узагалі можуть воскреснути мертві. Він наводить образ зерна:

Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню. Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

1 Кор 15:42–44 · Біблія, пер. П. Куліша

Вільям Макдональд звертає увагу: зерно падає в землю і зотліває, але з нього виходить життя. Мак-Артур називає чотири відмінності нового тіла: у ньому не буде хвороби і смерті, сорому гріха, немочі та обмежень теперішнього життя. Бог, Який дає кожному зерну власне тіло (1 Коринтян 15:38), не залежить від того, що сталося з колишнім.

Будь-яке тіло рано чи пізно обертається на порох, повільно в могилі чи швидко у вогні. Віруючі гинули в морі, у вогні, і від них не лишалося могил, але Біблія каже, що море і смерть віддадуть своїх мертвих (Об’явлення 20:13). Головне — чи належимо ми Христові.

Як вирішують християни сьогодні

Оскільки прямої заповіді немає, щирі християни доходять різних висновків.

Багато хто обирає поховання. Воно йде за прикладом Авраама, Йосипа і поховання Ісуса та наочно виражає слова Павла: тіло сіється, як зерно, в очікуванні воскресіння. Тому деякі церкви радять ховати в землю.

Багато інших допускають кремацію. Вони нагадують, що Писання її не забороняє, що Божа сила воскресити мертвих не залежить від стану тіла і що ціна, відстань чи місцеві закони іноді дуже ускладнюють поховання.

Важливіше за спосіб — серце, з яким це робиться. Похорон має виражати пошану до тіла як до Божого творіння, а не заявляти, що тіло нічого не варте чи що воскресіння не буде.

Якщо вашого близького кремували, боятися за нього через це немає причини. Павло писав засмученим віруючим, щоб вони не сумували, як ті, що не мають надії, бо Бог приведе з Ісусом і тих, хто помер у Ньому (1 Солунян 4:13–14). Наша надія — не в могилі й не в урні, а у воскреслому Господі. Докладніше про цю надію — у статті Що відбувається з людиною після смерті?