Що Біблія каже про десятину?

Десятина — це просто десята частина. У Біблії так називають десяту частку доходу, яку віддають Богові. Багато церков навчають давати десятину, і багато християн питають: це заповідь для них чи закон, що стосувався давнього Ізраїлю? Щоб відповісти чесно, треба простежити, як Біблія говорить про десятину від початку до кінця.

Десятина в Старому Завіті

Перша десятина в Писанні з’являється задовго до закону Мойсея. Коли Аврам визволив свого небожа Лота, його зустрів Мелхиседек, цар Салиму і священник Бога Всевишнього:

А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього. І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї! І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.
Бут 14:18–20 · Біблія, пер. П. Куліша

Джон Мак-Артур зауважує, що Аврам приписав перемогу Богові, а прийнявши благословення Мелхиседека і віддавши йому десяту частину здобичі, визнав цього царя-священника вищим за себе. Послання до євреїв пізніше використовує цю сцену, щоб показати велич священства Христа (Євреїв 7:4). Метью Генрі виводить звідси урок: той, хто отримав милість, має висловити вдячність особливим ділом милосердя. Яків теж дав обітницю віддавати Богові десяту частину з усього, що Він йому дасть (Буття 28:22).

За законом десятина стала обов’язком. Десята частина врожаю була святинею для Господа (Левит 27:30) і віддавалася левітам, які не мали власного наділу (Числа 18:21). Іншу десятину їли перед Господом на святах (Повторення Закону 14:22–23), а кожного третього року десятину збирали для левіта, приходька, сироти і вдови (Повторення Закону 14:28–29). Мак-Артур пояснює, що разом ці десятини становили близько двадцяти трьох відсотків на рік і забезпечували все життя народу: служіння, свята і турботу про бідних.

Найвідоміше місце — з книги Малахії, написаної після повернення з полону:

Хиба ж годиться людинї обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте. Спитаєте: В чім же ми тебе обкрадаємо? Десятинами й первоплодами. Тяжко ви прокляті, за те, що ви - ввесь люд - мене обкрадаєте. Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?
Мал 3:8–10 · Біблія, пер. П. Куліша

Народ затримував десятини. Мак-Артур пояснює, що через це священникам доводилося залишати служіння і працювати в полі, релігійне життя занепадало, страждали бідні (Неемія 13:10). Коментар Даласької богословської семінарії зауважує, що храм був Божим домом, тож відмова його утримувати дорівнювала обкраданню Самого Бога. Бог кликав Ізраїль повернутися до Нього і обіцяв благословити його землю.

Що Ісус казав про десятину

Ісус згадав десятину, викриваючи фарисеїв:

Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.
Мт 23:23 · Біблія, пер. П. Куліша

Вони давали десятину навіть із садових трав. Коментатори Даласької семінарії пишуть, що фарисеї ретельно виконували вказівку закону (Левит 27:30), але занедбали найважливіше: справедливість, милосердя і віру. Мак-Артур додає, що Ісус не засуджував їхньої уваги до дрібниць, а те, що вони відкинули духовну суть закону. Ісус говорив людям, які ще жили під законом Мойсея. В іншій притчі фарисей хвалився перед Богом, що дає десятину з усього (Луки 18:12), але виправданим додому пішов смиренний митник (Луки 18:14). Десятина нікого не робить праведним перед Богом.

Ісус похвалив і бідну вдову, яка поклала до скарбниці храму дві лепти (Луки 21:1–4). Вільям Макдональд пише, що багаті давали з надлишку, а вона віддала все, що мала. Бог вимірює дар не сумою, а тим, чого він коштує, і серцем, з яким його принесено.

Пожертви в Новому Завіті

Апостоли не призначали християнам відсотка. Павло звелів церквам першого дня тижня відкладати, скільки дозволяють статки (1 Коринтян 16:2). Мак-Артур наголошує, що Новий Завіт не встановлює конкретної суми чи частки: пожертви мають бути регулярними, добровільними і відповідними тому, що дав Бог. Макдональд додає, що це стосується всіх — і багатих, і бідних.

Бідні македонські церкви жертвували понад силу, бо спершу віддали самих себе Господові (2 Коринтян 8:5). А далі Павло пише:

Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме. Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.
2 Кор 9:6–7 · Біблія, пер. П. Куліша

Коментатори Даласької семінарії зазначають, що цей принцип сівби діє і в матеріальному, і в духовному житті. Мак-Артур пояснює, що давати за рішенням серця означає давати після роздумів, а не під впливом пориву, а давати з примусу — під тиском інших чи за довільними нормами. Бог любить того, хто дає з радістю. Новий Завіт навчає також, що ті, хто проповідує Євангеліє, мають жити з Євангелія (1 Коринтян 9:14).

Чи мають християни давати десятину сьогодні?

Євангельські вчителі, які згодні з усім сказаним вище, відповідають на це питання по-різному.

Десятина як норма. Воррен Вірсбі пише, що віруючим слід віддавати Господеві належне, десяту частину доходу, а понад неї приносити дари з вдячності; десятина при цьому не угода з Богом. Метью Генрі, роздумуючи про десятину Аврама, віддану ще до закону, називає десяту частину прибутку відповідною часткою для Божої слави.
Десятина як відправна точка. Макдональд зауважує, що Новий Завіт не говорить про десятину для віруючих, але міркує так: якщо юдей під законом віддавав десяту частину, то християнин, що живе благодаттю, тим паче.
Вільні, відповідні статкам пожертви. Мак-Артур вважає, що старозавітні десятини були своєрідним податком для життя народу і їх не можна змішувати з християнськими пожертвами, які не мають встановленого відсотка і ніколи не мають бути примусовими.

У головному всі три погляди сходяться: усе, що ми маємо, належить Богові, і християни покликані давати регулярно, щедро і радісно — на справу церкви і тим, хто в нужді. Макдональд застерігає бачити в пожертвах шлях до багатства: у Старому Завіті за вірність у десятині обіцявся матеріальний достаток, а вірне управління сьогодні приносить багатство духовне.

Головна причина давати — не правило, а благодать Ісуса Христа, Який, бувши багатим, збіднів заради нас (2 Коринтян 8:9). Десята частина може бути добрим початком, але серце, підкорене цією благодаттю, не захоче зупинятися на цифрі.