Що Біблія говорить про пекло?
Біблія вчить, що пекло реальне: це остаточний стан відлучення від Бога для тих, хто відкинув Його, описаний як вічна кара. Водночас вона показує, що Бог не хоче нічиєї загибелі й терпляче кличе всіх до покаяння.
Пекло — одна з найважчих тем Біблії, і багато хто волів би її оминути. Але Сам Ісус говорив про нього не раз, і це частина того, що Біблія каже про серйозність гріха й велич Божого спасіння. Варто прочитати, що в Писанні сказано насправді, спокійно й чесно.
Ісус говорив про вічну кару
Наприкінці Свого вчення про останній суд Ісус розділяє людей на дві групи.
І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
Мт 25:46 · Біблія, пер. П. Куліша
Джон Мак-Артур звертає увагу, що і для кари, і для життя вжито те саме грецьке слово. Кара грішників така ж безконечна, як блаженство праведних, і, за його словами, вони не знищені, але їм не дано й другого шансу. До такого ж логічного висновку приходить Джон Веслі: або кара вічна в строгому сенсі, або вічна й нагорода. Мак-Артур і Веслі читають ці слова як вічну свідому кару. Християни розуміють це не всі однаково: одні вважають, що нечестиві зрештою будуть знищені, а деякі сподіваються на відновлення всіх.
Даласька семінарія пояснює, що вогонь вічний приготований не людям, а дияволові та його ангелам.
Що показує розповідь про багатія й Лазаря
Розповідь про багатія й Лазаря дає рідкісний погляд на стан померлих.
І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його. І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
Лк 16:23–24 · Біблія, пер. П. Куліша
Мак-Артур пояснює, що грецьке «хадес» означає місце померлих, а Христос описує його як місце, де вже почалися муки: вогонь, сумління, живлене спогадами про змарнований шанс, і незмінне відокремлення від Бога й усього доброго. Вільям Макдональд розрізняє хадес, стан очікування для неспасенних померлих, і остаточне пекло після суду. Даласька семінарія нагадує, що «хадес» у Септуагінті перекладав давньоєврейське «шеол», місце смерті, і що багатій не припинив існувати після смерті: він бачив, говорив, просив. Авраам відповів, що за життя той мав усе, чого хотів, а Лазар не мав нічого, і що між раєм і пеклом лежить велика прірва. Метью Генрі зазначає, що гріх цього чоловіка полягав у тому, що він дбав лише про себе: можна мати все багатство цього світу й усе ж загинути.