Молитва «Отче наш» українською: текст і значення

«Отче наш» — молитва, якої Ісус Сам навчив учнів. Її легко вивчити дитині, і водночас у кількох рядках сказано про Божу славу, про наші щоденні потреби, про гріх і про спокуси. Метью Генрі порівнює її з листом із землі на небо: у ньому є адреса, самі прохання, завершення, печатка «амінь» і навіть дата — «сьогодні».

Де Ісус дав цю молитву

Молитву записано в Євангеліях двічі. У Матвія вона входить до Нагірної проповіді. Ісус щойно застеріг від молитви напоказ і від багатослів’я, ніби Бога можна переконати безліччю слів (Матвія 6:7–8). А потім показав, як молитися.

Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.
Мт 6:9–13 · Біблія, пер. П. Куліша

Лука описує інший випадок. Ісус молився, і коли закінчив, один з учнів попросив навчити їх молитися, як Іван Хреститель навчив своїх учнів.

І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
Лк 11:1–4 · Біблія, пер. П. Куліша

У Луки молитва коротша. Джон Мак-Артур вважає, що Ісус дав її як взірець двічі, звідси й невеликі відмінності. Інші тлумачі думають, що молитву було дано у відповідь на прохання учня, як у Луки, а Матвій вмістив її в Нагірну проповідь, бо там ідеться про молитву загалом.

Це точний текст чи взірець? Мак-Артур і Вільям Макдональд наголошують, що це взірець, а не ритуальна формула. Макдональд зауважує, що Сам Ісус цією молитвою не молився: Він дав її учням. Тому в коментарі Даласької богословської семінарії її названо радше молитвою учнів. Як почати молитися, розказано в статті Як правильно молитися?.

Спочатку — Боже ім’я, Царство і воля

Мак-Артур нараховує шість прохань: три звернені до Бога, три стосуються людських потреб. Далаські коментатори виділяють сім частин молитви.

Молитва починається зі звертання до Отця. Далаські коментатори помічають, що в цьому розділі Матвія Ісус називає Бога Отцем десять разів, і бачать у самому звертанні вияв пошани. Через Ісуса віруючі всиновлені Богом, і Дух навчає їх так кликати до Нього (Римлян 8:15). Слово «наш», за Генрі, нагадує, що ми молимося й за інших, як члени одного тіла.

Перше прохання — щоб святилося Боже ім’я. Макдональд пише, що молитву треба починати з поклоніння, віддаючи шану Тому, Хто її гідний.

Далі ми молимося, щоб прийшло Боже Царство. Ісус почав служіння з вістки, що Царство наблизилося (Марка 1:15). За Макдональдом, це прохання ставити Божі інтереси на перше місце, а особливо молитва про день, коли Христос встановить Своє Царство на землі.

Потім ми просимо, щоб Божа воля була на землі, як на небі. Цим, пише Макдональд, ми визнаємо, що Бог знає найкраще, і підкоряємо Йому свою волю. Ісус і Сам так молився в Гетсиманії (Матвія 26:39).

Порядок важливий. Генрі бачить у ньому те саме, чого Ісус навчає словами шукати перш за все Божого Царства (Матвія 6:33).

Потім — хліб, прощення і захист

Лише після цього молитва переходить до наших потреб. Грецьке слово, перекладене як «насущний», трапляється в Новому Завіті тільки тут. Далаські коментатори пояснюють його як достатню кількість на сьогодні, а Макдональд бачить тут щоденну залежність від Бога в потребах і тілесних, і духовних. Англійський тлумач Джон Гілл припускав, що Ісус натякає на манну, яку Бог давав Ізраїлеві щодня (Вихід 16:4).

Далі ми просимо простити наші борги. Мак-Артур пояснює: у Луки замість «боргів» стоять «гріхи», отже, мова про духовний борг перед Богом. З цим проханням пов’язана умова — як і ми прощаємо іншим. Одразу після молитви Ісус повернувся саме до цього рядка (Матвія 6:14–15). Далаські коментатори уточнюють, що тут ідеться про стосунки з Богом, а не про спасіння від гріха: людина не може мати правильних стосунків з Богом, якщо відмовляється прощати. Це показує і притча про немилосердного боржника (Матвія 18:21–35).

Останні прохання — не ввести нас у спокусу і визволити від лукавого. Бог нікого не спокушає (Якова 1:13), але, як пише Мак-Артур, Він проводить Своїх дітей через випробування, у яких діє і сатана, як було з Йовом і Петром. Бог не допустить випробування понад силу (1 Коринтян 10:13). Визволення від лукавого Макдональд розуміє як щоденне визволення від влади гріха і сатани.

Як молитися «Отче наш» сьогодні

У багатьох виданнях молитва в Матвія закінчується славослів’ям: Боже є Царство, і сила, і слава. Макдональд пише, що в багатьох рукописах цих слів немає, але в більшості рукописів вони є. Думку, що славослів’я взято з молитви Давида (1 Хронік 29:11), він вважає лише припущенням. У Луки славослів’я немає.

Моліться цією молитвою неквапливо, вдумуючись у слова. Генрі застерігає: вживати її правильно, лише коли вона промовляється свідомо, а не повторюється бездумно. Можна й зупинятися після кожного рядка і продовжувати своїми словами.

Головне, про що нагадує ця молитва, — до Кого ми звертаємося. Після воскресіння Ісус сказав, що Його Отець є Отцем і Його учнів (Івана 20:17). Макдональд звертає увагу: Він не сказав «Отець наш», бо Він вічний Син, а ми — усиновлені діти. Але саме тому, промовляючи ці слова, ми приходимо до Бога як Його діти.