Чи існує Бог?

Чи існує Бог — одне з найдавніших питань, які ставить собі людина. Від відповіді залежить усе інше: звідки ми прийшли, чи має життя сенс, що насправді добре, а що погано.

Біблія не починається з доказів існування Бога. Її перше речення просто каже, що на початку Бог створив небо і землю (Буття 1:1). І все ж Біблія багато говорить про те, як Бог відкриває Себе: через створений світ, через совість і передусім через Свого Сина.

Творіння вказує на Творця

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Небеса являють славу Божу, і простір звіщає про дїла рук його.
Пс 19:1 · Біблія, пер. П. Куліша

Цей псалом переходить від неба до Божого закону: перша його половина прославляє Бога як Творця, друга — Його Слово. Метью Генрі пише про дві книги, які Бог дав людям для науки: книгу творіння і книгу Писання. Псалом не применшує того, чого вчить природа, але показує, що Слово відкриває про Бога значно більше.

Про те саме пише апостол Павло в Посланні до римлян:

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.
Рим 1:20 · Біблія, пер. П. Куліша

Творіння відкриває про Бога те, чого не побачиш очима: Його вічну силу і Божество. Вільям Макдональд пояснює це просто: творіння не буває без Творця, як витвір мистецтва не буває без художника. Тому люди не мають виправдання: вони винні не в тому, що їм забракло знань, а в тому, що відвернулися від світла, яке мали.

Джон Мак-Артур проводить тут важливу межу. Свідчення творіння постійне і зрозуміле, але саме по собі воно не може навернути грішника до Бога. Воно робить людину відповідальною перед Богом, а спасіння приходить через Його Слово.

Свідчення совісті

Бог залишив свідчення і всередині нас. Павло пише, що навіть люди, які не знали закону Мойсея, показують, що діло закону записане в їхніх серцях, а совість то звинувачує, то виправдовує їх (Римлян 2:15). Записаний не весь закон, а його діло: люди всюди знають, наприклад, що батьків треба шанувати і що деяких речей робити не можна.

Екклезіаст каже, що Бог вклав у серце людини вічність (Екклезіаст 3:11). Мак-Артур пояснює: Бог створив людей для Своєї вічної мети, тому ніщо в цьому світі не може повністю їх наситити. І той самий вірш нагадує, що людині не збагнути всіх Божих діл від початку до кінця.

Чому ж тоді дехто заперечує Бога? Псалом відповідає прямо:

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.
Пс 14:1 · Біблія, пер. П. Куліша

Безумний у цьому псалмі — не людина з чесними запитаннями і не той, кому забракло освіти. У Старому Завіті це слово — моральна оцінка, а не оцінка розуму. Нова Женевська навчальна Біблія пояснює, що такий безумний заперечує не стільки існування Бога, скільки Його значення: він живе так, ніби Бог ніяк не бере участі в його житті. Це називають практичним атеїзмом. Наступні рядки псалма Павло наводить, коли показує, що згрішили всі (Римлян 3:10–12), і він же каже, що люди придушують істину, яку й так знають (Римлян 1:18).

Водночас Біблія терпляча до чесних сумнівів. Коли Хома не повірив, що Ісус воскрес, Ісус прийшов до нього і лагідно запропонував доторкнутися до Своїх ран (Івана 20:27).

Бог відкрив Себе в Ісусі

Творіння і совість кажуть, що Бог є, але не показують, який Він зблизька. Для цього Біблія вказує на Ісуса Христа. Колись Бог говорив через пророків багато разів і частинами, а в останні дні сказав Своє остаточне слово через Сина (Євреїв 1:1–2).

Бога нїхто не бачив нїколи; єдинородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.
Ів 1:18 · Біблія, пер. П. Куліша

Мойсеєві не було дозволено побачити Боже обличчя. Тепер же Син, Який Сам є Богом, прийшов у тілі, щоб відкрити людям Отця. Від грецького слова, яке тут означає «відкрив», походить слово «екзегеза», тобто тлумачення: усе, чим є і що робить Ісус, пояснює, Хто такий Бог. Те саме Ісус сказав Пилипові: хто бачив Його, той бачив Отця (Івана 14:9).

Тому питання про Бога — це ще й питання історії. Павло перелічує тих, хто бачив воскреслого Христа, і серед них понад п’ятсот людей одночасно (1 Коринтян 15:3–8). Макдональд звертає увагу: коли Павло писав це, більшість із них були ще живі, і кожен, хто сумнівався, міг їх розпитати.

Хто шукає Бога, той знаходить Його

Біблія ясно каже, що пізнання Бога — справа не лише аргументів. Це стосунки, і починаються вони з довіри.

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
Євр 11:6 · Біблія, пер. П. Куліша

Ці слова стоять в оповіді про Еноха, який ходив з Богом. Віра тут — не туманна віра в якесь божество, а довіра до того, що Бог Писання і є справжнім Богом і що Він, як обіцяв, винагороджує тих, хто Його шукає.

І шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всїм серцем вашим.
Єр 29:13 · Біблія, пер. П. Куліша

Спершу Бог дав цю обіцянку юдеям, виведеним у Вавилон. Єремія велів їм облаштовуватися там, бо повернення настане лише через сімдесят років. Але й у полоні Бог кликав Свій народ шукати Його в щирій молитві. Павло казав афінянам подібне про всіх людей: Бог недалеко від кожного з нас (Дії 17:27), бо відкрив Себе через совість і створений світ.

Якщо ви не певні, що Бог є, не треба вдавати, ніби у вас немає запитань. Прочитайте одне з Євангелій, наприклад Євангеліє від Івана, і чесно подивіться на Ісуса. Попросіть Бога — навіть із сумнівами — відкрити Себе вам. Біблія обіцяє, що той, хто шукає Його всім серцем, знайде Його.