Самарянка біля криниці

Коротка відповідь

У 4-му розділі Євангелія від Івана втомлений дорогою Ісус просить води в самарянки біля криниці Якова. Він пропонує їй живу воду, показує, що знає її життя, навчає поклоніння в дусі та правді і прямо каже, що Він — Месія. Жінка розповідає про Нього у своєму місті, і багато самарян вірять, що Він — Спаситель світу.

Історія про самарянку є лише в Євангелії від Івана (Івана 4:1–42). Джон Мак-Артур зазначає, що головне в ній — хто такий Ісус: тут Він відкрито називає Себе Месією. Але вона показує і Його любов до жінки, яку інші зневажали.

Чому Ісус пішов через Самарію

Ісус вирушав з Юдеї до Галилеї.

Треба ж було Йому проходити через Самарию. Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму. Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
Ів 4:4–6 · Біблія, пер. П. Куліша

Юдеї та самаряни ворогували століттями. Мак-Артур пояснює, звідки це почалося: після того як Ассирія 722 року до н. е. завоювала Північне царство, у край переселили чужинців, і вони змішалися з ізраїльтянами, що лишилися. Самаряни визнавали тільки П’ятикнижжя і поклонялися Богові не в Єрусалимі, а на горі Ґерізім. Нова Женевська навчальна Біблія додає, що юдеї, подорожуючи між Галилеєю та Юдеєю, воліли двічі переходити Йордан, аби лише не йти через Самарію.

Через Самарію пролягав прямий шлях, але Вільям Макдональд і Мак-Артур бачать тут більше, ніж географію: там жила жінка, з якою Отець хотів звести Ісуса. Метью Генрі зауважує, що втома в дорозі показує: Ісус був справжньою людиною. Шоста година за юдейським рахунком — близько полудня, хоча далаські коментатори рахують час інакше і розуміють її як шосту вечора.

Жива вода

Прийшла жінка по воду, і Ісус попросив у неї напитися.

Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
Ів 4:9–10 · Біблія, пер. П. Куліша

Нова Женевська навчальна Біблія пояснює її здивування: юдеї не користувалися посудом, яким користувалися самаряни, а Ісус був готовий пити з її посудини. Далаські коментатори додають, що за тогочасними звичаями чоловік не вів розмов із незнайомою жінкою. Мак-Артур пояснює, що жива вода — старозавітний образ: Бог називає Себе джерелом живої води (Єремія 2:13), а пророки обіцяли очищення й нове життя через Його Духа.

Жінка зрозуміла Його буквально, як перед тим Никодим. Тоді Ісус пояснив.

Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
Ів 4:13–14 · Біблія, пер. П. Куліша

Макдональд пише, що будь-яка криниця цього світу лишає людину знову спраглою: люди шукають задоволення в земному, але воно не втамовує спраги. А те, що дає Христос, наповнює серце і сягає вічного життя.

Ісус показує, що знає її

Коли вона попросила цієї води, Ісус раптом заговорив про інше.

Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
Ів 4:16–18 · Біблія, пер. П. Куліша

Макдональд пояснює: перш ніж прийняти дар, жінка мала визнати свій гріх, і Ісус вів її до цього крок за кроком. Він ніколи не викривав людину, щоб осоромити, а тільки щоб звільнити. Далаські коментатори зауважують, що Ісус зробив це навмисно, щоб показати: Він уже все про неї знає. Чому в неї було п’ять чоловіків, текст не каже. Нова Женевська навчальна Біблія зазначає, що незрозуміло, чи жила вона тепер з чоловіком без шлюбу, чи Ісус вважає її останній шлюб недійсним.

Вона зрозуміла, що перед нею пророк, і відразу заговорила про давню суперечку: де поклонятися Богові — на Ґерізімі чи в Єрусалимі. Макдональд вважає, що вона намагалася змінити тему.

Поклоніння в дусі та правді

Ісус не відмахнувся від її запитання, але відповів глибше, ніж вона очікувала.

Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
Ів 4:21–24 · Біблія, пер. П. Куліша

Далаські коментатори пояснюють, що час, про який говорить Ісус, — це Його смерть, яка відкриє нову добу поклоніння, коли центром уже не буде храм ні на Ґерізімі, ні на Сіоні. Спасіння від юдеїв, бо Ізраїль був обраним народом, через який мало прийти спасіння для всіх. Бог є Дух: Він невидимий і не обмежений одним місцем, тож поклонятися Йому можна через Ісуса, Який явив Бога людям. Нова Женевська навчальна Біблія додає, що питання про місце поклоніння тим самим знімається.

Жінка сказала, що, коли прийде Месія, Він сповістить усе. І тоді Ісус сказав те, чого ще нікому не казав так прямо.

Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
Ів 4:25–26 · Біблія, пер. П. Куліша

Мак-Артур і далаські коментатори зазначають, що серед юдеїв Ісус зазвичай уникав так називати Себе, бо там Його слова могли б зрозуміти політично. Метью Генрі звертає увагу, що цій самарянці Христос відкрив Себе ясніше, ніж до того навіть Своїм учням.

Ціле місто приходить до Ісуса

Учні, повернувшись, здивувалися, що Він розмовляє з жінкою, та ще й самарянкою.

Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
Ів 4:28–30 · Біблія, пер. П. Куліша

Мак-Артур зауважує, що вона пішла до тих самих людей, яких раніше уникала через свою репутацію. Макдональд бачить у залишеному водоносі знак того, що колишні джерела втратили для неї сенс: вона знайшла Христа і відразу подумала про інших. Тим часом Ісус сказав учням, що Його їжа — виконувати волю Отця, а ниви вже готові до жнив (Івана 4:34–35).

З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. І багато більше увірувало за слово Його. А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
Ів 4:39–42 · Біблія, пер. П. Куліша

Генрі пише, що, навчивши одну бідну жінку, Спаситель приніс пізнання про Себе цілому місту. Далаські коментатори пояснюють, що віра на чужому свідченні — лише початок: справжня віра веде до власної зустрічі з Ісусом. А Спасителем світу Його названо тому, що Його світло світить усім, не тільки Ізраїлеві. Мак-Артур називає це визнання вершиною всієї історії.

Що це означає для нас

Ця історія показує, що Ісус переступає всі бар’єри, які будують люди: між народами, між чоловіками й жінками, між шанованими та відкинутими. Жодні минулі гріхи не закривають шляху до Нього тому, хто впокорюється і вірить у Нього як у Христа.

Вона показує й те, що лише Він втамовує спрагу душі і що Бог шукає справжнього поклоніння, не прив’язаного до місця чи обряду. І нарешті, вона показує, яким простим може бути свідчення. Самарянка не знала богослов’я. Вона лише розповіла, що зробив для неї Ісус, і покликала людей прийти й побачити.