Хто такий сатана?
Сатана — реальна особиста істота, духовний ворог Бога та людей. Його імена означають «противник» і «наклепник»: він бреше, звинувачує й спокушає. Та Біблія показує його обмеженим, підвладним Богові, переможеним Христом на хресті й таким, кому віруючий може опиратися.
Сатана — не червоний чоловічок із вилами й не безособова «сила зла». Біблія говорить про нього як про реальну духовну істоту, ворога Бога й нашого. Вона розповідає про нього менше, ніж хотілося б цікавості, але досить, щоб зрозуміти, що він робить, які в нього межі та чим усе закінчиться.
Його імена кажуть, хто він
Слово «сатана» означає «противник», а «диявол» — «наклепник», «обвинувач». Нова Женевська навчальна Біблія зазначає, що грецьке слово «диявол» передає єврейське «сатана», а слово «противник» у 1 Петра 5:8 уживалося про суперника в судовій тяжбі. Джон Мак-Артур додає, що «диявол» вказує на того, хто облудно звинувачує віруючих.
І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.
Об 12:9 · Біблія, пер. П. Куліша
У Тлумачній Біблії Лопухіна «змій стародавній» розуміється як вказівка на перший людський гріх, винуватцем якого був злий дух, що спокусив Єву (Буття 3:1). Тут він названий і зводителем усього світу. А Ісус говорить про нього дуже різко.
Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
Ів 8:44 · Біблія, пер. П. Куліша
Мак-Артур бачить у словах «душогуб від початку» натяк на гріхопадіння, коли сатана спокушав Адама й Єву та приніс смерть. Вільям Макдональд пояснює, що Ісус не має на увазі, ніби слухачі народилися від диявола: вони наслідували його, брехали й ненавиділи так само, як він.
Звідки він узявся
Повної розповіді Біблія не дає, і ключові місця християни читають по-різному. Пророк Ісая співає глузливу пісню над падінням вавилонського царя.
Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі; Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
Іс 14:12–15 · Біблія, пер. П. Куліша
У контексті ці слова про земного володаря, якого занапастила гординя. За Лопухіним, «денниця» — це яскрава ранкова зоря, Венера, образ царського блиску. Нова Женевська навчальна Біблія називає два прочитання: вірші стосуються безпосередньо царя, але «денницю» іноді розуміють як ім’я занепалого ангела, і порівняння доречне, бо падіння в обох випадках спричинила гординя. Мак-Артур іде далі й вважає, що за царем стоїть сам сатана. Він нагадує, що Ісус застосував ці слова до падіння сатани (Луки 10:18), а плач над царем Тиру можна читати так само (Єзекіїль 28:12).
У всіх цих прочитань спільне коріння падіння: гординя й бажання зрівнятися з Усевишнім. Та як би не розуміти ці вірші, у Писанні сатана — створена істота, що збунтувалася, а не рівний Богові.