Ноїв ковчег: історія з Біблії

Для багатьох Ноїв ковчег — дитяча історія про тварин, які парами заходять у великий корабель. Але в книзі Буття це набагато серйозніша розповідь: про зіпсований світ, про Бога, Який судить гріх, і про благодать, яка рятує одну родину. Історія займає чотири розділи — з 6-го по 9-й розділ Буття.

Зіпсований світ і людина, що знайшла благодать

Розповідь починається з Божого вироку світові.

Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе, Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко. І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх. Нояг же здобувся на ласку в Господа.

Бут 6:5–8 · Біблія, пер. П. Куліша

Джон МакАртур називає вірш 5 одним із найясніших місць Писання про гріховність людської природи: гріх починається в думках серця. Коментар Даласької богословської семінарії звертає увагу на те, що у вавилонських переказах потоп спричинила примха богів, яким заважав шум людей, а в Біблії потоп — це кара за аморальність і насильство.

Далі звучить головне: Ной знайшов благодать. Тут тлумачі ставлять наголоси по-різному. Нова Женевська навчальна Біблія пов’язує це з праведністю Ноя, про яку сказано в наступному вірші (Буття 6:9). МакАртур підкреслює, що Ной не був урятований лише своїми ділами: він вірив Богові, упокорився і шукав Його благодаті, а тоді був слухняний. Метью Генрі пише, що саме Божа прихильність до Ноя породила в ньому добро.

Бог відкриває Ноєві, що станеться, і дає точні вказівки (Буття 6:13–21). Даласька семінарія описує ковчег як прямокутне судно з пласким дном, близько 450 футів (приблизно 137 метрів) завдовжки, з трьома палубами, і зазначає, що корабель із вавилонських переказів мав форму куба. МакАртур додає, що такий величезний ящик був дуже стійким на воді. Бог обіцяє укласти з Ноєм Свій заповіт (Буття 6:18) — за МакАртуром, це перша згадка про заповіт у Писанні.

Відповідь Ноя описано одним реченням.

І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь, і притьма так учинив.

Бут 6:21 · Біблія, пер. П. Куліша

Новий Заповіт ставить це за приклад віри.

Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

Євр 11:7 · Біблія, пер. П. Куліша

МакАртур зауважує, що світ ще ніколи не бачив нічого подібного до потопу, але Ной повірив Божому попередженню, і його віра виявилася в слухняності.

Потоп, голуб і веселка

Бог велить узяти чистих тварин по сім, а інших по парі (Буття 7:1–5). МакАртур пояснює, що додаткові чисті тварини призначалися для жертви і їжі після потопу. Ной, його родина і тварини входять досередини, і Господь зачиняє за ними двері (Буття 7:16). Генрі бачить у цьому Божу турботу: безпека Ноя була в Божих руках. І починається потоп.

В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись. І лило на землю сорок день і сорок ночей.

Бут 7:11–12 · Біблія, пер. П. Куліша

Вода піднімається, доки не вкриває високих гір, і все живе поза ковчегом гине (Буття 7:17–24). А потім настає поворот.

І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.

Бут 8:1 · Біблія, пер. П. Куліша

Нова Женевська Біблія пояснює, що «згадав» єврейською означає дію згідно з даним раніше зобов’язанням. Ковчег зупиняється на горах Арарату (Буття 8:4). Даласька семінарія зазначає, що гора з такою назвою була у Вірменії, на сході сучасної Туреччини, але точне місце невідоме. Ной випускає ворона, а потім голуба, доки той не перестає повертатися (Буття 8:6–12). За підрахунком семінарії, люди вийшли з ковчега на 377-й день.

Перше, що Ной робить на суходолі, — поклоняється Богові.

І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник. І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив. Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.

Бут 8:20–22 · Біблія, пер. П. Куліша

Причина, яку називає Бог: думки людського серця й далі злі. Генрі пише, що потоп знищив нечестивих, але не прибрав гріха з людської природи. Тоді Бог укладає заповіт з усім живим (Буття 9:8–11) і дає знак.

І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні: Райдугу мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею. І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі. І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу. А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.

Бут 9:12–16 · Біблія, пер. П. Куліша

Даласька семінарія пояснює, що єврейське слово для веселки означає також бойовий лук: лук, повішений у хмарах, означає, що бій, буря суду, минула. За МакАртуром, Боже «згадаю» — це зобов’язання дотримати обіцянки.