Псалом 23 (22) «Господь — пастир мій»: зміст і тлумачення
Псалом 22 — пісня Давида про довіру Богові як Пастиреві: Господь дає потрібне, веде, залишається поруч у найтемнішій долині й приймає у свій дім назавжди. Християни читають його у світлі Ісуса, Який назвав себе Добрим Пастирем і віддав життя за овець.
Псалом 22, мабуть, найвідоміший псалом у світі. Лише за шість віршів він веде від зелених пасовищ через темну долину до накритого столу й дому в Бога. Джон Мак-Артур називає його свідченням Давида про вірність Господа впродовж усього життя: це гімн довіри, де Господь постає Пастирем, Царем і Господарем. Розгляньмо, що він означає, частина за частиною.
У православній традиції та в церковнослов’янській Біблії це псалом 22. У протестантських і більшості сучасних перекладів, що йдуть за єврейським текстом, зокрема в цитатах на цій сторінці, той самий псалом має номер 23.
Бог — мій Пастир
Псальма Давидова. Господь пастирь мій, не мати му недостатку. Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків. Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого.
Пс 23:1–3 · Біблія, пер. П. Куліша
Надпис називає автором Давида. Перш ніж стати царем, він пас батькову отару й захищав її від левів і ведмедів (1 Самуїла 17:34–35). Коментатори Даласької богословської семінарії зауважують, що для царя-пастиря цей образ був природним, а на стародавньому Близькому Сході багато царів порівнювали себе з пастирями, бо вони вели свої народи.
Далаські коментатори бачать у цих віршах кілька благословень: поживу для душі, оновлення, коли Господь дарує прощення й мир, і провід правильним шляхом. Хто йде за Господом, той не має нестачі в духовній поживі, а їжа для душі — це Боже Слово. Бог веде стежками правди імені Свого ради: не тому, що вівці на це заслужили, а заради того, Хто Він є.
Крізь найтемнішу долину
Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.
Пс 23:4 · Біблія, пер. П. Куліша
Тут Давид перестає говорити про Бога й починає говорити до Нього. Долина смертної тіні, за Мак-Артуром, — це опис надзвичайно небезпечного оточення. Метью Генрі знаходить утіху в самих словах: це лише тінь смерті, а смерть страшна, та не для овець Христа. Псалом обіцяє не обхід долини, а шлях крізь неї разом із Пастирем.
Жезл і палиця, як пояснюють і Мак-Артур, і далаські коментатори, — знаряддя пастуха, щоб захищати овець і керувати ними. Віруючі ніколи не опиняться там, де Господь їх не бачить, бо Він не залишає Своїх.