Псалом 50 (51) «Помилуй мене, Боже»: зміст і тлумачення
Псалом 50 (51) — молитва покаяння царя Давида після перелюбу з Вірсавією та загибелі її чоловіка Урії. Давид визнає гріх без виправдань, просить у Бога милості й чистого серця і вірить, що Бог не відкине серця розбитого і смиренного.
П’ятдесятий псалом — найвідоміша молитва покаяння в Біблії. Джон Мак-Артур називає його класичним текстом Старого Завіту про людське каяття й Боже прощення; це один із семи псалмів, які здавна називають покаянними. У православній традиції він має номер 50, бо вона йде за грецькою нумерацією псалмів. У перекладах, що йдуть за єврейською нумерацією, зокрема в цитатах на цій сторінці, це Псалом 51.
Історія, що стоїть за псалмом
Надпис пов’язує псалом з одним із найтемніших епізодів у житті Давида: з часом, коли до нього прийшов пророк Натан після того, як цар узяв Вірсавію. Саму історію розказано в Другій книзі Самуїловій (2 Самуїла 11). Поки військо Давида воювало, цар зійшовся з Вірсавією, дружиною свого воїна Урії. Коли вона завагітніла, Давид спробував приховати гріх, а зрештою влаштував так, щоб Урія загинув у бою.
Бог послав до Давида Натана, і пророк розповів цареві притчу про багача, який забрав у бідняка єдину овечку. Давид розгнівався на багача, а Натан відповів, що цей чоловік — сам Давид (2 Самуїла 12:1–12). Давид не став виправдовуватися.
І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.
2 Сам 12:13 · Біблія, пер. П. Куліша
Натан сказав, що Господь зняв із нього гріх, але наслідки залишаться: дитина, народжена Вірсавією, померла (2 Самуїла 12:14–18). Коментатори Даласької богословської семінарії звертають увагу, що каяття настало приблизно через рік після гріха: можливо, Давид доти виправдовував себе й не відчував провини, аж поки Натан не показав її.
Псалом частина за частиною
Благання про милість. Давид починає не зі своїх заслуг, а з того, який є Бог.
Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. П омилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої! Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!
Пс 51:1–2 · Біблія, пер. П. Куліша
Далаські коментатори пояснюють, що Давид спирається на Божу милість і милосердя, визнаючи, що прощення не заслужив. Три дієслова мають свої образи: стерти запис, випрати одяг і очистити людину для участі в поклонінні. Мак-Артур додає, що навіть після страшного гріха Давид знав: завдяки Божій любові прощення можливе.
Чесне визнання. Давид більше не ховається й не пояснює.
Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною. Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.
Пс 51:3–4 · Біблія, пер. П. Куліша
Давид тяжко скривдив Вірсавію й Урію, тож слова про гріх проти одного Бога можуть здивувати. Мак-Артур пояснює: попри зло, заподіяне людям, його злочин у своїй основі був повстанням проти Бога та Його святого закону. Апостол Павло цитує цей вірш, кажучи про Божу правду (Римлян 3:4). Далі Давид визнає, що гріх укорінений у його природі від самого початку життя (Псалом 51:5): він, як пишуть далаські коментатори, жодного дня не був безгрішним. А Бог бажає правди в глибині душі (Псалом 51:6).
Прохання про очищення.
Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!
Пс 51:7 · Біблія, пер. П. Куліша
Іссоп — рослина, якою кропили водою чи кров’ю під час обрядів очищення, наприклад зціленого від прокази (Левит 14:4). Далаські коментатори бачать тут образ усунення гріха через пролиту кров. Давид просить, щоб Сам Бог зробив те, що обряд лише зображав. Він хоче знову почути радість і веселощі (Псалом 51:8) і просить Бога відвернути лице від його гріхів (Псалом 51:9).
Нове серце. Це серцевина псалма.
Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного! Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене. Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!
Пс 51:10–12 · Біблія, пер. П. Куліша
Дієслово, яким Давид просить створити чисте серце, те саме, що в розповіді про створення світу. Давид просить, щоб Бог не відібрав від нього Святого Духа. Мак-Артур пов’язує це з особливим помазанням Духом, яке отримували царі (1 Самуїла 16:13), а далаські коментатори нагадують, що Саул через гріх утратив царство (1 Самуїла 16:14). Вони ж додають, що в Новому Завіті Дух не полишає віруючих. Метью Генрі пише, що Давид знав, що засмутив Духа, і понад усе боявся Його відходу.
Змінене життя. Прощення — не кінець молитви. Давид обіцяє навчати беззаконних Божих доріг, щоб грішники навернулися (Псалом 51:13). Він прямо називає свій гріх кровопролиттям і просить визволити від нього, щоб оспівувати Божу правду (Псалом 51:14–15).
Жертва, якої чекає Бог.
Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі. Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.
Пс 51:16–17 · Біблія, пер. П. Куліша
Давид не відкидає жертв, які заповідав Бог. Мак-Артур пояснює: обряд без справжнього каяття марний, але жертви з правильним станом серця приймалися, як показують заключні вірші (Псалом 51:18–19). Далаські коментатори підсумовують: головна жертва — серце сокрушене й смиренне, і саме його Бог приймає.
Щодо двох останніх віршів із молитвою про мури Єрусалима думки розходяться. Далаські коментатори згадують, що їх часто вважають пізнішим додатком, у Тлумачній Біблії Лопухіна їх пов’язано з вавилонським полоном, а інші бачать тут молитву про захист міста й народу.