Притча про блудного сина: текст і пояснення

Притча про блудного сина — одна з найвідоміших історій, які розповів Ісус (Луки 15:11–32). Вільям Макдональд пояснює, що блудний син — це марнотратник, який пускає гроші на вітер. Але героїв у притчі троє, і тлумачі погоджуються, що батько і старший брат важать у ній не менше, ніж син, який пішов з дому.

Чому Ісус розповів цю притчу

Лука пише, що до неї спонукало.

Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
Лк 15:1–2 · Біблія, пер. П. Куліша

Митарі збирали податки для Риму, а грішниками фарисеї називали тих, хто не дотримувався приписів Закону. Коментар Даласької богословської семінарії зазначає, що релігійні лідери обурювалися, бо Ісус товаришував із людьми, яких вони вважали безнадійними. Джон МакАртур називає закид, що Ісус приймає грішників, ключем до всіх трьох притч цього розділу.

Ісус відповідає розповіддю про пастуха, який знаходить загублену вівцю (Луки 15:3–7), про жінку, яка знаходить загублену драхму (Луки 15:8–10), і про батька, до якого повертається син. Кожна історія закінчується радістю. Метью Генрі бачить спільну мету всіх трьох у тому, щоб показати, як Бог радіє наверненню грішників і як охоче приймає їх після покаяння.

Притча коротко

Молодший із двох синів просить свою частку спадку, поки батько ще живий.

Рече ж: Один чоловік мав два сини, і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
Лк 15:11–13 · Біблія, пер. П. Куліша

МакАртур уважає таке прохання майже рівнозначним побажанню батькові смерті. Даласька семінарія пояснює, що маєток зазвичай не ділили, доки батько міг сам ним керувати, тож батько поступився неохоче. Син іде і розтрачує все в розпусті.

Гроші закінчуються, настає голод, і юнак наймається пасти свиней. Для юдея, пише МакАртур, важко було уявити падіння нижче: свині вважалися найнечистішими тваринами. І тоді він опам’ятовується.

Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
Лк 15:17–19 · Біблія, пер. П. Куліша

Він обмірковує, що скаже батькові, і йде додому, сподіваючись хіба що стати наймитом. Але батько помічає його першим.

І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
Лк 15:20 · Біблія, пер. П. Куліша

За словами МакАртура, батько явно чекав і сподівався, а його біг показує завзяття і радість. Макдональд зауважує, що це, мабуть, єдине місце в Біблії, де Божий поспіх показано в доброму сенсі. Батько навіть не дає синові договорити про наймита.

Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
Лк 15:22–24 · Біблія, пер. П. Куліша

МакАртур пояснює дари: найкращий одяг — для почесного гостя, перстень — знак влади, а сандалі раби зазвичай не носили. Усе це означає одне: перед ними син, а не слуга. Даласька семінарія додає, що бенкет у Луки — образ прийдешнього Царства.

Старший брат

Притча не закінчується бенкетом. Старший син повертається з поля, чує музику і не хоче зайти.

Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
Лк 15:28–30 · Біблія, пер. П. Куліша

Він називає того, хто повернувся, не братом, а сином батька. Даласька семінарія зазначає, що його слова видають його ставлення: він служив не з любові, а заради винагороди, і навіть почувався в батька наче раб. МакАртур додає, що така самоправедність, хоч і пристойніша за розпусту брата, ображала батька не менше. Проте батько виходить і до нього.

Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє; веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
Лк 15:31–32 · Біблія, пер. П. Куліша

МакАртур, Макдональд, Генрі та Даласька семінарія бачать у старшому братові образ фарисеїв і книжників, які нарікали на Ісуса, а в молодшому — митарів і грішників. Семінарія звертає увагу, що Ісус сидів за столом і з фарисеями, і з грішниками: Його добра звістка була для всіх. Чи зайшов старший брат у дім, Ісус не каже. Це питання лишається слухачам.

Чого вчить притча

По-перше, вона показує, що таке покаяння. Опам’ятавшись, син, як пише МакАртур, усвідомлює не лише свою біду, а й тяжкість свого гріха проти Бога і проти батька. Тоді він устає і йде додому.

По-друге, вона показує благодать Бога. Сина відновлюють раніше, ніж він устиг щось довести. Павло пише, що Бог довів Свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками (Римлян 5:8), і що ми спасенні благодаттю через віру, а не ділами (Ефесян 2:8–9). Докладніше — Що таке благодать?

По-третє, вона застерігає від духу старшого брата. Можна завжди бути поруч із батьківським домом і не поділяти радості Батька.

Тож притча кличе в обидва боки. Якщо ви далеко, як молодший син, дорога додому відкрита. Якщо ви більше схожі на старшого, Батько виходить і до вас. Ісус прийшов знайти загублених і повернути їх додому (Луки 19:10).