Імена Бога та їхнє значення
Особисте ім'я Бога в Біблії — Господь (Яхве, «Сущий»): воно говорить про Його вічність, самобутність і вірність. Інші імена — Елогім, Бог Всемогутній, Владика — відкривають у Ньому інші грані.
У Біблії ім’я — це не просто ярлик. Воно говорить про те, хто така людина, а коли Бог відкриває Своє ім’я, Він відкриває Свій характер. Тому в Писанні в Бога кілька імен, і кожне показує Його з нового боку.
Ім’я над усі імена: Господь
Коли Бог посилав Мойсея вивести Ізраїль з Єгипту, Мойсей запитав, що відповісти народові, якщо той спитає, хто його послав.
І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас. І каже Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Господь Бог отець ваших, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів послав мене до вас. Се імя моє на віки, і се моя память від роду та й до роду.
Вих 3:14–15 · Біблія, пер. П. Куліша
Метью Генрі пояснює, що слова «Я є Той, Хто Є» говорять про те, що Бог є Сам у Собі: Він самобутній і ні від кого не залежить, вічний і незмінний, до кінця незбагненний і вірний Своїм обіцянкам. Нова Женевська навчальна Біблія зазначає, що Господа не можна ні до чого прирівняти і ніяк визначити: Він Сам визначає Себе Собою.
В івритському тексті це ім’я пишеться чотирма приголосними, YHWH, і зазвичай читається «Яхве». З благоговіння юдеї не вимовляли його вголос і читали «Адонай» («мій Господь»), тому в українських перекладах воно передається словом «Господь». Джон Мак-Артур додає, що «Єгова» виникло, коли до приголосних YHWH дописали голосні слова «Адонай», а зміст імені найкраще передає «Я Сущий, був і буду».
Біблія підкреслює, що це ім’я належить одному Богові.
Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цїлою землею.
Пс 83:18 · Біблія, пер. П. Куліша
Мак-Артур бачить тут бажання, щоб навіть язичницькі народи дізналися, що Бог Біблії — єдиний Бог.
Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.
Іс 42:8 · Біблія, пер. П. Куліша
Нова Женевська навчальна Біблія зауважує: ніхто, крім Єдиного Господа, Творця неба й землі, не може зватися Богом і приймати поклоніння людей.
Інші імена, інші грані Бога
Перше ім’я Бога в Біблії — Елогім (Буття 1:1). Мак-Артур пояснює, що це загальне слово для божества й одне з імен істинного Бога, хоча інколи так називають і хибних богів, ангелів чи суддів. Нова Женевська навчальна Біблія зазначає, що воно має форму множини, а дієслово при ньому стоїть в однині; деякі тлумачі бачать у цьому натяк на Трійцю.
Коли Авраму було дев’яносто дев’ять років, Бог з’явився йому з новим ім’ям (Буття 17:1). «Бог Всемогутній» (Ел Шаддай) говорить про силу, яку ніщо не зупинить. Нова Женевська навчальна Біблія підкреслює: тут не Аврам дає Богові ім’я, а Сам Бог Всемогутній говорить Авраму про Свою могутність.
«Господь» у значенні Владики (Адонай) — ім’я, що говорить про владу Бога над тими, хто Йому належить. У Новому Заповіті те саме слово «Господь» стосується Ісуса (наприклад, Римлян 10:13).